Прикметник, що вказує на найвищий або найважливіший рівень чогось. Вживається для опису об'єкта, який знаходиться на вершині або на найвищій позиції.
The topmost shelf is too high for me. [ ] [ ]
Найвища полиця занадто висока для мене.
He is the topmost student in his class. [ ] [ ]
Він найкращий учень у своєму класі.
She won the topmost prize in the competition. [ ] [ ]
Вона виграла найвищу нагороду на конкурсі.