Визначений, встановлений; умовлений. Часто вживається для опису умов або деталей в контрактах та угодах.
The rules stipulate that all players must wear uniforms. [ ] [ ]
Правила визначають, що всі гравці повинні носити форму.
The agreement stipulates the responsibilities of each party. [ ] [ ]
Угода встановлює обов'язки кожної сторони.
The contract stipulates that payment is due within 30 days. [ ] [ ]
Контракт встановлює, що оплата має бути здійснена протягом 30 днів.
Визначати або встановлювати умови, зазвичай в офіційних документах або угодах.
She stipulated that all payments should be made in cash. [ ] [ ]
Вона вказала, що всі платежі повинні бути здійснені готівкою.
The rules stipulate a minimum age for participants. [ ] [ ]
Правила встановлюють мінімальний вік для учасників.
The contract stipulates that the work must be finished by next month. [ ] [ ]
Контракт визначає, що робота повинна бути закінчена до наступного місяця.