indicative

UK: /ɪnˈdɪk.ə.tɪv/
US: /ɪnˈdɪk.ə.t̬ɪv/

Прикметник

що вказує (показує, свідчить) (граматичне) дійсний (про спосіб)

Прикметник, що вказує на те, що щось є фактом або реальністю, здебільшого в контексті граматики – форма дієслова, що показує дійсні події.

They play soccer every weekend. [ ] [ ]

Вони грають у футбол щовихідних.

She is happy. [ ] [ ]

Вона щаслива.

He reads books. [ ] [ ]

Він читає книжки.

Синоніми

declarative indicatory suggestive

Іменник

дійсний спосіб

Вказує на щось або служить доказом. У граматиці це форма дієслова, яка висловлює факти або реалії.

The indicative mood is used for facts. [ ] [ ]

Індикативний настрій використовується для фактів.

She runs every morning. [ ] [ ]

Вона бігає щоранку.

They are studying English. [ ] [ ]

Вони вивчають англійську.

Поширені запитання

Слово «indicative» в англійській мові означає: Прикметник, що вказує на те, що щось є фактом або реальністю, здебільшого в контексті граматики – форма дієслова, що показує дійсні події.

Слово «indicative» вимовляється як індикатив (/ɪnˈdɪk.ə.tɪv/) у британській англійській та індикатив (/ɪnˈdɪk.ə.t̬ɪv/) в американській.

Синоніми слова «indicative»: declarative, indicatory, suggestive.

Слово «indicative» може перекладатися як: «що вказує (показує, свідчить)», «(граматичне) дійсний (про спосіб)», «дійсний спосіб».

Приклад використання слова «indicative»: «They play soccer every weekend.» (переклад: «Вони грають у футбол щовихідних.»). Більше прикладів на сторінці.