imperative

UK: /ɪmˈpɛɹ.ə.tɪv/
US: /ɪmˈper.ə.t̬ɪv/

Прикметник

владний настійний; нагальний; імперативний, категоричний (граматичне) наказовий

Цей прикметник описує настановчий або наказовий стан дії, часто використовуваний у формах, що закликають до дії.

Turn off the lights. [ ] [ ]

Вимкни світло.

Please close the door. [ ] [ ]

Будь ласка, закрий двері.

Sit down, please. [ ] [ ]

Сядь, будь ласка.

Антоніми

beseeching

Іменник

(граматичне) наказовий спосіб (філософське) імператив

Це форма дієслова, яка використовується для наказу, прохання або рекомендації. Вона зазвичай не має підмета, оскільки підрозумівається, що мовець звертається до слухача.

Close the door. [ ] [ ]

Зачини двері.

Turn off the lights. [ ] [ ]

Вимкни світло.

Please sit down. [ ] [ ]

Будь ласка, сядьте.

Поширені запитання

Слово «imperative» в англійській мові означає: Цей прикметник описує настановчий або наказовий стан дії, часто використовуваний у формах, що закликають до дії.

Слово «imperative» вимовляється як імператив (/ɪmˈpɛɹ.ə.tɪv/) у британській англійській та імперетив (/ɪmˈper.ə.t̬ɪv/) в американській.

Антоніми: beseeching.

Слово «imperative» може перекладатися як: «владний», «настійний; нагальний; імперативний, категоричний», «(граматичне) наказовий», «(граматичне) наказовий спосіб», «(філософське) імператив».

Приклад використання слова «imperative»: «Turn off the lights.» (переклад: «Вимкни світло.»). Більше прикладів на сторінці.