disobedient

UK: /dɪs.əˈbiː.dɪənt/
US: /ˌdɪs.əˈbiː.di.ənt/

Прикметник

неслухняний, непокірний упертий; що не піддається впливові

Той, хто не підкоряється наказам або правилам, проявляючи непокору та упертість.

The disobedient child refused to clean his room. [ ] [ ]

Непокірна дитина відмовилася прибрати свою кімнату.

She was disobedient and did not listen to her teacher. [ ] [ ]

Вона була непокірною і не слухала вчителя.

The dog was disobedient and ran away from its owner. [ ] [ ]

Собака була непокірною і втекла від свого господаря.

Синоніми

unruly

Антоніми

obedient

Поширені запитання

Слово «disobedient» в англійській мові означає: Той, хто не підкоряється наказам або правилам, проявляючи непокору та упертість.

Слово «disobedient» вимовляється як дісобідієнт (/dɪs.əˈbiː.dɪənt/) у британській англійській та дісобідієнт (/ˌdɪs.əˈbiː.di.ənt/) в американській.

Синоніми слова «disobedient»: unruly. Антоніми: obedient.

Слово «disobedient» може перекладатися як: «неслухняний, непокірний», «упертий; що не піддається впливові».

Приклад використання слова «disobedient»: «The disobedient child refused to clean his room.» (переклад: «Непокірна дитина відмовилася прибрати свою кімнату.»). Більше прикладів на сторінці.