Стан сильного відчаю або безвиході, часто викликаний важкими обставинами та відчуттям безнадійності.
In desperation, he called for help. [ ] [ ]
У відчаї він покликав на допомогу.
Her desperation pushed her to make quick decisions. [ ] [ ]
Її відчай заставив її приймати швидкі рішення.
She felt desperation when she lost her job. [ ] [ ]
Вона відчувала відчай, коли втратила роботу.